Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 916/3133/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівПолянського А.Г., Сибіги О.М.,розглянувши касаційні скаргиБілгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та Міністерства оборони Українина постанову від 22.01.2015 Одеського апеляційного господарського судуу справі№916/3133/13 господарського суду Одеської областіза позовом за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаБілгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, 2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району 1. Відділ Держземагентства у м. Білгород-Дністровський Одеської області, 2. ОСОБА_4доБілгород-Дністровської міської радипровизнання незаконним та скасування рішення За участю представників сторін:

Від позивача 1 - Павлов С.О. (дов. від 20.11.14)

Від відповідача - Черноульський С.С. (дов. від 31.01.15)

Від 3-ї особи 2 - Артеменко О.В. (дов. від 26.04.13)

Від Генеральної прокуратури України - Коркішко В.М.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 09.04.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Полянський А.Г., Сибіга О.М.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2014, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2014 вищезазначені рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.10.2014 (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України, Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони". В скарзі також міститься посилання на те, що при розгляді справи судами, в порушення ст.43 ГПК України не надано оцінки низці документів, а також посилання на те, що судами в порушення ст.111-12 ГПК України не виконані вказівки касаційної інстанції та не з'ясовані питання, які суди мали з'ясувати.

Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України, Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони". В скарзі також міститься посилання на те, що при розгляді справи судами, в порушення ст.43 ГПК України не надано оцінки низці документів, а також посилання на те, що судами в порушення ст.111-12 ГПК України не виконані вказівки касаційної інстанції та не з'ясовані питання, які суди мали з'ясувати, судами не взяті до уваги факти, встановлені судовими рішеннями у справах №1570/6771/2012 та №1570/3661/2012.

Крім того, Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району зазначає, що факт належності військового майна (військового містечка №31 у складі 4 будівель (споруд) та земельної ділянки площею 0,1813кв.м) до державної власності підтверджується довідкою ФДМУ №10-15-1397 від 30.01.2015, а також витягом із Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна військового містечка №31.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 1.4. рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 за №1058-V "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському", громадянину ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району з позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним та скасування п. 1.4 рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 за №1058-V "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України з м.Білгород-Дністровському", яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_2. Позов мотивовано тим, що земельна ділянка площею 0,1813 га за адресою: АДРЕСА_1 (обліковане військове містечко №31), до складу якої входить земельна ділянка площею 0,064 га, відноситься до земель оборони та перебуває на обліку у Білгород - Дністровській КЕЧ району. Спірна земельна ділянка віднесена за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності -до державної власності. Належність вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням до земель оборони підтверджується також проведеною інвентаризацією земель оборони в м. Білгороді-Дністровському, яка погоджена начальником відділу Держземагенства у м. Білгород-Дністровському (акт інвентаризації земель Міністерства оборони України на 11 аркушах).

Вищий господарський суд України при прийнятті постанови про направлення справи на новий розгляд зазначав, що судами не з'ясовувалось питання обсягу повноважень Білгород-Дністровської міської ради щодо прийняття оскаржуваного рішення; не з'ясовувалось питання наявності згоди Міністра оборони України на передачу земельної ділянки Білгород-Дністровській міській раді та наявності відмови Міністерства оборони України від права користування земельною ділянкою площею 0,064 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; не з'ясовувалось питання хто саме, коли і яким актом присвоїв спірній земельній ділянці адресу: АДРЕСА_2; не з'ясовувалось питання чи співпадають земельні ділянки за адресами: м.Білгород-Дністровський, вул.АДРЕСА_1 та вул.АДРЕСА_1 "а", та відповідно не витребовувались графічні матеріали, на яких зображено місцезнаходження спірної земельної ділянки та на підставі яких було надано дозвіл третій особі - ОСОБА_4 - на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за спірним рішенням Білгород-Дністровської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що питання, які ставились колегією суддів у постанові від 17.07.2014 господарськими судами не з'ясовані, відповідні документальні обгрунтування у належних осіб не витребувані. Господарський суд першої інстанції намагався витребувати графічні матеріали, на яких зображено місцезнаходження спірної земельної ділянки та на підставі яких Білгород-Дністровськюї міською радою було надано дозвіл третій особі - ОСОБА_4 - на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а також акт, яким присвоєно земельній ділянці адресу: АДРЕСА_2, у Міністерства оборони України, Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та у Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.

Господарськими судами попередніх інстанцій, взято до уваги факти, встановлені постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2013 у справі № 1505/10424/2012, якою відмовлено у задоволенні позову заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до Білгород-Дністровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 за №1058-V; постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 у справі №815/5925/13-а, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділу Держземагентства у м. Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровської міської ради про визнання неправомірним висновку Відділу Держземагентства у м. Білгород-Дністровський від 12.07.2013 за №01-10/2182 про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_4 у власність та зобов'язання погодити цей проект землеустрою.

При цьому, судами попередніх інстанцій не взято до уваги наступне.

Як було зазначено позивачами та не заперечувалось представниками відповідачів під час судового засідання, рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945 року № 3/7 для потреб військових частин Білгород-Дністровського гарнізону була відведена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

18.03.1993 року на підставі рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів було створено комісію, проведено інвентаризацію земель, що знаходяться в постійному користуванні Міністерства оборони, та складено акт, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,181 га за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в користуванні військової частини 28907 (військове містечко № 31).

Главою III Земельного кодексу УРСР 1922 року, який регулював земельні відносини на час прийняття рішення про надання зазначеної земельної ділянки Білгород-Дністровському гарнізону, передбачено порядок провадження справ із землеустрою. Серед правових норм, що містяться у зазначеній главі, відсутні положення про необхідність видачі державних актів та реєстрації прав землекористування.

Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було закріплено правило, відповідно до якого право власності та право постійного користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвідчує відповідне право.

Втім, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності.

На підтвердження зазначеного положення слід зазначити, що як у Земельному кодексі УРСР 1970 року, так і у Земельному кодексі України 1990 року, серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не було такої підстави як не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

Відповідно до п. 6 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 року № 563-XII "Про земельну реформу" з наступними змінами громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 01.01.2008 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Проте рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 від 22.09.2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками) положення п. 6 вищезазначеної Постанови Верховної Ради УРСР було визнано неконституційним. У мотивувальній частині рішення Конституційним Судом України було зазначено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Поряд із цим Земельний кодекс 1990 року вперше закріпив визначення поняття земель оборони як земель, наданих для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Таким чином, не оформлення державних актів на право постійного користування землями у жодному випадку не припиняє зазначене право Міністерства оборони України на раніше надані йому земельні ділянки.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка площею 0,0640га за адресою: АДРЕСА_2 фактично є складовою частиною земельної ділянки площею 0,1813га за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу господарського суду першої інстанції, що відповідно до ст.41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відсутність вказівки Вищого господарського суду України щодо необхідності призначення судової експертизи не є належною підставою для відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити.

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову від 22.01.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі №916/3133/13 господарського суду Одеської області та рішення від 17.10.2014 господарського суду Одеської області скасувати; справу №916/3133/13 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді А.Полянський

О. Сибіга